Визначним твором української монументальної скульптури є пам’ятник Т.Г. Шевченку в Харкові.
У 1930-1933 роках, коли столицею України був Харків, оголошено було кілька конкурсів на проект пам’ятника Шевченкові. Переможцями конкурсу стали скульптори Матвій Генріхович Манізер та архітектор Йосип Григорович Лангбард.
Пам’ятник спорудили на центральній Сумській вулиці у парку. Висота його – 16,5 метра, постаті поета – 5,5 метра. Відкриття монумента відбулося 1935 року.
Постамент зі східцями було виготовлено із сірого лабрадориту, постать поета та шістнадцять фігур, які по східцях наче піднімаються вгору, оточуючи постамент, відлито з бронзи. Статуї довкола п’єдесталу символізують історичне минуле України. Тут і Шевченкова Катерина з дитям (позувала відома актриса Н. Ужвій), і Ярема (моделлю був народний артист О. Сердюк), і Гонта (позував народний артист І. Мар’яненко), і селянин, і солдат-рекрут (моделлю був народний артист А. Бучма)…
Головним завданням скульптора було не тільки відтворити зовнішню подібність, а й передати думки, почуття поета. І це йому вдалося.
Титанічна постать Кобзаря на високому п’єдесталі підноситься на тлі неба. Вона сприймається надто реально. М. Манізер писав, що під час роботи він настільки яскраво уявляв собі зріст, ходу, вираз обличчя, очей, усмішку і навіть голос Шевченка, що, зустрівши його живим на вулиці, нітрохи не дивувався б.
Усі деталі скульптури відкривають світову велич Кобзаря.
Багатофігурна композиція символізує тісний зв'язок поета-пророка з народом, його долею (За О. Довгою).